- вінець
- -нця́, ч.2) перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь. || Про успішне завершення чого-небудь.3) заст. Прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові.4) Коштовний головний убір – знак високої влади (царської, королівської і т. ін.); корона.5) Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання.••
Іти́ (піти́) до вінця́ — вінчатися.
6) Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок.7) буд. Горизонтальний ряд зрубу. || Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зроблений із будь-якого будівельного матеріалу.8) тех. Деталь, яка напресовується на яку-небудь іншу деталь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.